Феномени педагогічного спілкування, що впливають на суб’єктів під час партнерської взаємодії

Вознюк О. М. Феномени педагогічного спілкування, що впливають на суб’єктів під час партнерської взаємодії // Збірник матеріалів Всеукраїнської інтернет-конференції «Педагогіка співробітництва як складова реалізації освітньої стратегії навчального закладу», м. Житомир, 24 квітня 2018 року. С. 76–80. 

ФЕНОМЕНИ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СУБ’ЄКТІВ ПІД ЧАС ПАРТНЕРСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Педагогічне спілкування є основною формою здійснення ефективної партнерської взаємодії. Його продуктивність визначається насамперед цілями і цінностями спілкування, які повинні бути прийняті всіма суб’єктами педагогічного спілкування. У структурі педагогічного спілкування присутні такі феномени, як взаємне сприйняття і розуміння людьми один одного, обмін інформацією, взаємодія між людьми. Центральне місце в педагогічному спілкуванні займає особистість педагога, яка є вагомою для всіх сторін цього спілкування: перцептивної, комунікативної, інтерактивної.

У реальних міжособистісних контактах розкривається весь спектр якостей особистості педагога, його комунікативний потенціал, соціальна значущість, людські симпатії та антипатії, сумісність і несумісність, привабливість і ворожнеча [2]. Тому ми вважаємо надзвичайно важливим розглянути такі мало вивчені феномени педагогічного спілкування, як інгібіція та фасилітація, суть яких полягає у впливі педагога на суб’єктів педагогічного спілкування. Вплив може бути як позитивним, так і негативним.

Педагог у своїй професійній діяльності використовує методи і способи психологічного впливу, такі, як переконання, примус, навіювання, зараження тощо. Цей список може бути продовжений ще одним способом впливу – «присутність». Дійсно, тільки одна присутність педагога (причому передбачувана або навіть уявна) може викликати позитивний (фасилітаційний) або негативний (інгібіційний) вплив [3]. Ефекти позитивного впливу досить докладно розглядаються в психологічних і педагогічних дослідженнях [3]. Що ж стосується негативних наслідків присутності сторонньої особи, то таких досліджень в науці незначна кількість.

В партнерській взаємодії присутній феномен «фасилітація – інгібіція», який має два полюси: позитивний (конструктивний) і негативний (деструктивний). Позитивний полюс творить особистість, що розвивається, негативний полюс руйнує її. Поява і ступінь вираженості феномена «фасилітація – інгібіція» залежить від цілого ряду чинників.

З соціально-психологічної точки зору особливий інтерес представляє вплив рівня групового розвитку. Практика показує, що в групах високого рівня соціально-психологічного типу розвитку присутність інших і взаємодія з ними надає чітко виражений фасилітативний вплив в процесі складної інтелектуальної діяльності [2].

З позиції діяльнісного підходу це складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів, що породжується потребами в спільній діяльності і що включає в себе обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння іншої людини [1].

У партнерській взаємодії велике значення надається особистості педагога, і від того, якими індивідуально-психологічними особливостями він володіє, залежить ефективність цієї взаємодії. В системі поглядів К. Роджерса робота педагога порівнюється з роботою терапевта, який не формує людину, намагаючись відлити його в форму, а допомагає учневі знайти в собі щось позитивне, що в ньому вже розвинене.

Педагогу необхідно бути чутливим і сприйнятливим по відношенню до якостей учня, повністю приймати дитину і намагатися зрозуміти, що він за людина, які його схильності, на що він здатний, як він буде розвиватися. Якщо педагог без всяких умов позитивно відноситься до учня, радіє його успіхам, то це зводить до мінімуму занепокоєння і страхи учня, його захисні реакції та забезпечує розвиток і самоактуалізацію його особистості [3]. Безумовно приймаючи учня, педагог створює в класі особливий психологічний клімат прийняття кожним кожного. Ці установки педагога-фасилітатора пов’язані зі зміною його мислення, цінностей. Воно засноване на перебудові особистісних установок і цінностей педагога, яка реалізується в міжособистісному спілкуванні з учнями.

Сучасне уявлення про партнерську взаємодію базується на розумінні її як детермінованої освітньої ситуації, особливого зв’язку суб’єктів та об’єктів освіти, заснованого на інформативній, організаційно-діяльнісній та емоційно-емпатійній єдності та приводить до кількісних та якісних змін в організації освітнього процесу.

Будь-які особистісні проблеми, психологічні труднощі педагога приводять до порушення взаємодії з дітьми, а далі можуть стати джерелом їх психологічного неблагополуччя [5]. Крім того, дослідження ставлення дітей до педагогів показало, що в процесі педагогічного спілкування у дітей порушуються всі компоненти цього відношення: емоційний, мотиваційно-поведінковий і когнітивний.

В процесі роботи з педагогами саме соціально-психологічний тренінг та індивідуальна корекційна робота дозволяють коригувати такі негативні психологічні особливості у педагогів: виражену негативну комунікативну установку; низьку комунікативну толерантність; високий рівень агресії; низький рівень емпатії.

Крім того, корекція негативних індивідуально-психологічних особливостей найбільш інтенсивно відбувається в спеціально організованій діяльності та можлива тільки за умови участі всіх педагогів. Впровадження програми профілактики і корекції негативних чинників педагогічного спілкування дозволяє знизити напругу в міжособистісних стосунках педагогів з дітьми, розвинути фасилітаторські вміння, що сприяють позитивним змінам своїх індивідуально-психологічних особливостей. Використання психотехнологій профілактики негативних чинників педагогічного спілкування дозволяє попередити виникнення педагогічної інгібіції в процесі партнерської взаємодії.

Конструктивне подолання педагогом розвитку інгібіції в професійній діяльності можливо при створенні наступних психолого-педагогічних умов: здійснення своєчасної діагностики, яка встановлює рівень вираженості інгібіції та негативних індивідуально-психологічних характеристик особистості; розробка і реалізація науково обґрунтованої програми подолання педагогічної інгібіції, націленої на розвиток умінь педагогічної фасилітації.

Соціально-психологічний тренінг та індивідуальна корекційна робота дозволяють коригувати такі негативні психологічні особливості у педагогів: виражену негативну комунікативну установку; низьку комунікативну толерантність; високий рівень агресії; низький рівень емпатії.

Крім того, корекція негативних індивідуально-психологічних особливостей найбільш інтенсивно відбувається в спеціально організованій діяльності та можлива тільки за умови участі всіх педагогів. Впровадження програми профілактики і корекції негативних чинників педагогічного спілкування дозволяє знизити напругу в міжособистісних стосунках педагогів з дітьми, розвинути фасилітаторські вміння, що сприяють позитивним змінам своїх індивідуально-психологічних особливостей.

Використання психотехнологій профілактики негативних чинників педагогічного спілкування дозволяє попередити виникнення педагогічної інгібіції в процесі партнерської взаємодії.

Список використаних джерел та літератури

1. Бутенко Н. Ю. Комунікативні процеси у навчанні : підручник К.: КНЕУ, 2004. 383с.

2. Реан А. А., Коломинский Я. Л. Социальная педагогическая психология СПб.: Издательство «Питер», 2000. 416с: (Серия «Мастера психологии»)

3. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека. М.: Прогресс, 1994. 478с.

4. Савенкова Л. О. Професійне спілкування майбутніх викладачів як об’єкт психолого-педагогічного управління : монографія К.: КНЕУ, 2005. 212с.