Стан сформованості креативної готовності педагога під час конструктивного розв’язання конфлікту в освітньому середовищі

Вознюк О. М. Стан сформованості креативної готовності педагога під час конструктивного розв’язання конфлікту в освітньому середовищі // Закономірності становлення професійної зрілості педагога: формування професійної компетентності: навчально-методичний посібник / За ред. І. І. Бойко. Житомир: Полісся, 2018. С. 37–43.

СТАН СФОРМОВАНОСТІ КРЕАТИВНОЇ ГОТОВНОСТІ ПЕДАГОГА ПІД ЧАС КОНСТРУКТИВНОГО РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТУ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

У статті креативна готовність педагога розглядається як чинник, що сприяє конструктивному розв’язанню конфлікту в освітньому середовищі Основна мета дослідження – представлення креативної готовності в процесі вирішення педагогічних конфліктів як однієї з важливих характеристик особистості педагога, яка дозволяє йому успішно здійснювати професійну діяльність, забезпечує позитивні зміни та спонукає до пошуку нестандартних рішень в процесі вирішення конфліктів. Теоретичний аналіз проблеми дослідження дозволив виділити основні компоненти креативності. В результаті діагностичної роботи виявляються особливості прояву креативності в залежності від віку та стажу педагогів. Доводиться, що креативна готовність вчителя виступає як детермінанта оптимального типу реагування в конфлікті, є фактором конструктивного розв’язання педагогічних конфліктів і вимагає цілеспрямованого розвитку за допомогою спеціальної корекційної роботи.

Ключові слова: вікові особливості, конфлікт, креативність, креативна готовність, педагог.

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства, коли мова йде про підвищення якості викладання і про вихід сучасної української освіти на міжнародний рівень, в освітньому середовищі відбувається чимало позитивних змін, пов'язаних з його гуманізацією, спрямованістю на педагога як центральну фігуру проведення трансформацій.

Найчастіше, розмірковуючи про особистість педагога, його професійно важливі якості аналізують з точки зору комунікативних здібностей та ефективності моделей партнерської взаємодії. Але є й інша, не менш важлива грань його особистості, – креативність. Якість, необхідна педагогу не тільки в процесі навчання та педагогічного спілкування, а й в ситуаціях, коли важливо проявити конфліктостійкість, знаходити оптимальні способи вирішення складних ситуацій. У реальній практиці освіти затребувані такі особистісні характеристики педагога, як здатність керувати собою та вміння конструктивно розв’язувати конфлікти.

У психологічній літературі конфлікт визначається як складне вирішення протиріч, що виражається в протиборстві сторін, пов'язане із зіткненням інтересів, мотивів, переконань, позицій, поглядів, цінностей, цілей; що супроводжується гострими емоційними переживаннями і спрямоване на розв’язання протиріччя (Л. Подоляк, В. Юрченко).

Оскільки конфліктна ситуація завжди індивідуальна, її конструктивне вирішення вимагає особливого підходу та потребує творчого процесу. Незважаючи на існуючі правила ведення переговорів, способи та методи вирішення конфліктів, кожна конкретна ситуація унікальна. Недостатньо мати знання в галузі розв’язання конфліктів – необхідно вміти їх правильно застосовувати в кожному конкретному випадку, гнучко підлаштовуватися під ситуацію та управляти нею [6]. Саме креативна готовність педагога забезпечує позитивні зміни, спонукає до пошуку нестандартних рішень в конфліктній ситуації.

Проаналізувавши психолого-педагогічну літературу з проблеми дослідження, ми зробили висновок, що вони, як правило, стосуються розвитку інтелектуальної креативності; педагогічна креативність вивчена менше. Найбільш часто дослідники вивчають не креативну готовність педагога, а сам процес педагогічного спілкування, пропонують різні рекомендації щодо поліпшення спілкування між педагогом та учнем.

У сучасній психології креативність визначається з різних точок зору. Когнітивні параметри креативності, нестандартне рішення задач і генерування оригінальних ідей досліджуються Д. Богоявленською, В. Клименком, В. Молякою, О. Матюшкіним, Е. Торрансом та іншими. Більшість дослідників (Дж. Гілфорд, В. Рибалко, Я. Пономарьов, С. Тейлор, Х. Швет та інші) у визначенні креативності роблять акцент на особливостях або якостях особистості. Прояв креативності в поведінці розглядається в роботах О. Бодальова, В. Дружиніна, В. Моляко, І. Стрілецької, Т. Третяк, Н. Хрящової та інших.

Однак, сучасні дослідники все більше сходяться на думці, що креативність варто розглядати як сукупність різноманітних властивостей особистості (Д. Богоявленська, Н. Дружинін, В. Клименко, В. Моляко, К. Платонов, В. Панов, Я. Пономарьов, М. Смульсон, Р. Стернберг, К. Тейлор, Д. Чернілевський та інші).

Для нас представляє інтерес вивчення креативної готовності педагога в процесі розв’язання конфліктів, яка в даний час залишається недосить вивчене явищем і вимагає визначення поняття та умов розвитку та формування. Таким чином, креативну готовність педагога можна визначити як інтегративно-особистісну властивість, в якій доцільно виділити когнітивний (вербальна креативність та гнучкість мислення), особистісний (креативність, неконфліктність, конфліктостійкість) і поведінковий (конструктивні стратегії поведінки в конфлікті) компоненти.

Тобто, формуючи свою креативну готовність, педагог оволодіває здатністю нестандартно та ефективно діяти в конфліктних ситуаціях, гнучко змінювати свою поведінку.

Для забезпечення ефективного формування у педагогів креативної готовності в процесі вирішення конфліктів необхідні наступні психолого-педагогічні умови [1]:

- психологічна підтримка педагогічного складу в процесі вирішення конфліктів;

- соціальна компетентність, що включає впевненість в собі, емпатійність, толерантність, конгруентність і рефлексію;

- цілеспрямоване оволодіння стратегіями конструктивного вирішення конфліктів.

Під поняттям «психолого-педагогічні умови» маємо на увазі спеціально організоване середовище, в якому виникає можливість реалізації і розвитку певної події, в нашому випадку – формуванню креативної готовності, зниження рівня конфліктності, переорієнтації на конструктивні способи вирішення конфліктів.

У повсякденній професійній діяльності на педагога впливає досить велика кількість стресових факторів, тому у нього повинні бути вироблені навички психологічної стійкості [3]. У зв'язку з цим вагомого значення надається взаємопідтримці педагогів, яка сприяє оптимізації психологічного стану і, як наслідок, повного вирішення або, принаймні, зниження гостроти психологічних проблем, що перешкоджають трудовій, професійній та соціальній самореалізації. Психологічна підтримка – умова, що забезпечує позитивний особистісний розвиток, зокрема розвиток педагогічної креативності в процесі вирішення конфліктів. Така психологічна підтримка спрямована на формування у педагогів здатності до самостійного вирішення проблем, вміння аналізувати ситуацію і обирати відповідну поведінку, що не зачіпає свободу та гідність іншої, виключає психологічне насильство та сприяє саморозвитку особистості.

Організація психологічної підтримки педагогів благотворно впливає на вдосконалення соціальної компетентності, яка серед іншого передбачає адекватну поведінку та вибір оптимального варіанту розв’язання конфліктних ситуацій, що виникають в процесі професійної діяльності. Соціально компетентна особистість успішна в контактах і психологічно грамотно вибудовує відносини. Такий педагог гнучкий та компромісний в конфліктних ситуаціях, толерантний, емпатійний, конгруентний, розкутий та впевнений у собі [5].

Інша необхідна умова стану сформованості креативної готовності в процесі розв’язання конфліктів – цілеспрямоване оволодіння конструктивними стратегіями. Педагоги повинні володіти основами конфліктології та конкретними прийомами нівелювання конфліктів, вміти виявляти їх причини і розуміти динаміку та функції. Під функціями конфліктів ми маємо на увазі їх позитивні аспекти і можливості протікання в конструктивних формах, що вимагають творчої реакції та стимулюючих інтенсивний особистісний, інтелектуальний та професійний ріст.

Наше завдання полягало в тому, щоб вивчити рівень сформованості креативної готовності та особливості поведінки педагогів у конфліктних ситуаціях в залежності від віку та стажу роботи.

Для діагностики особистісного компонента нами досліджувалися такі характеристики як креативність («Діагностика особистісної креативності» за Є. Тунік, «Діагностика вербальної креативності» за С. Медник), конфліктність («Самооцінка конфліктності» за С. Ємельяновим), конфліктостійкість («Експрес-діагностика стійкості до конфліктів» за Н. Фетіскіним, В. Козловим, Г. Мануйловим). Для діагностики когнітивного компонента вимірювали гнучкість мислення («Дослідження гнучкості мислення» за В. Богомоловим). Для діагностики поведінкового компонента визначали тактики поведінки в конфлікті («Діагностика тактики поведінки в конфлікті К. Томаса» (в адаптації Н. Гришиної), здатність самоврядування («Здатність самоуправління» за Н. Пейсаховим), комунікативний контроль («Діагностика комунікативного контролю» за М. Шнайдером).

У дослідженні брали участь 237 педагогів закладів освіти Житомирщини. Серед них – педагоги різних навчальних дисциплін та вчителі початкових класів. Вік випробуваних від 26 до 62 років. Педагогічний стаж учасників дослідження – від 3 до 40 років. Вибірка була розділена на три вікові групи. В першу (Г₁) увійшли педагоги у віці від 26 до 33 років (загальною чисельністю 43 особи), У другу (Г₂) – від 34 до 50 років (127 осіб), В третю (Г₃) – від 51 до 62 років (67 осіб).

Діагностичне дослідження дозволило отримати дані та проаналізувати стан сформованості креативної готовності, виявити особистісні, когнітивні та поведінкові особливості педагогів в процесі вирішення конфліктів, що виникають в освітньому середовищі. Отримані результати представлені в таблиці та схематично подані на рисунку.

Таблиця

Розподіл вибірки за результатами дослідження особистісних, когнітивних та поведінкових особливостей педагогів в процесі розв’язання конфліктів 

(в вибіркових середніх балах)

Показники	Вікові групи
	Г1	Г2	Г3
співробітництво	6,9	6,3	5,9
суперництво	9,8	11,4	10,6
уникнення	6,5	6,7	6,9
пристосування	5,9	5,9	5,9
компроміс	11,9	11,6	10,8
тактовність	28,2	27,4	29,5
агресивність	68,3	84,9	77,6
конфліктність	29,9	26,7	28,2
самооцінка конфліктності	37,8	39,9	42,6
конфліктостійкість	33,7	32,2	30,3
вербальний творчий потенціал	18,3	17,5	18,9
комунікативний контроль	5,6	5,1	2,9
особистісна креативність	44,8	41,2	39,7
гнучкість мислення	16,9	17,3	18,1
здатність самоуправління	28,0	21,9	19,3

 

 

Різниця між усіма вибірками за всіма показниками була незначною, проте рівні креативності молодих вчителів (Г₁), вербального творчого потенціалу, комунікативного контролю, їх здатності самоврядування та конфліктостійкість виявилися трохи вище, ніж у більш старших колег (Г₂ і Г₃); рівень конфліктності педагогів Г₁ був нижче, ніж в Г₂ і Г₃; вони в порівнянні зі старшими педагогами рідше використовували в конфлікті тактику «суперництво», а частіше «співпраця» і «компроміс», хоча гнучкість мислення у них була трохи менше, ніж в двох інших групах.

Аналіз результатів нашої діагностичної роботи свідчить про наступне: у більшості досліджуваних вчителів рівень особистісної креативності менше нормативних даних (норма 67,6); більше половини опитаних педагогів мають низький рівень вербального творчого потенціалу; у більшості випробовуваних виявлена підвищена конфліктність; трохи менше половини опитаних характеризує середній рівень здатності самоврядування; більшість досліджуваних виявили середній рівень гнучкості мислення і комунікативного контролю; більшість педагогів частіше використовують неконструктивні способи вирішення конфліктів, такі, як «уникнення» і «пристосування».

Підвищеним рівнем конфліктності особистості педагога обумовлені низький рівень установки на співпрацю в конфліктних ситуаціях, а також низький рівень конфліктостійкість.

Резюмуючи отримані кількісні характеристики, підкреслимо, що з віком креативність у педагогів проявляється рідше, що свідчить про ригідність та стійку установку не вдаватися до вирішення конфліктних ситуацій, а по можливості – уникати їх. Більш схильні до конфліктів молоді педагоги, однак у них є творчий потенціал, який вони можуть використовувати, проявляючи здатність до самоврядування, комунікативний контроль і гнучкість мислення.

Всупереч, уявленню про те, що креативна готовність педагога (як властивість, пов'язана з інтелектом) розвинути досить складно, ми переконалися, що вона формується (і досить успішно) в процесі розв’язання конфліктів.

Виходячи з отриманих результатів, ми зробили висновок про те, що стан сформованості креативної готовності педагогів недостатній та потребує стимулювання. Для цього є потреба на наступному етапі нашого дослідження спеціально розробити корекційно-розвиваючу програму.

Список використаних джерел та літератури

1. Барышева Т. А., Жигалов Ю. А. Психолого-педагогические основы развития креативности. СПб.: Питер, 2006. 268 с.

2. Богоявленская, Д. Б. Психология творческих способностей: монография. Самара: Издательский дом «Федоров», 2009. 416 с.

3. Вишнякова Н. Ф. Психологические основы развития креативности в профессиональной акмеологии: дис. … д-ра психол. наук. М., 1996.

4. Голованова А. А. Коммуникативная креативность субъекта как фактор эффективности группового решения задач: дис. … канд. псих. наук. Казань, 2003. 147 с.

5. Дмитриева Л. Г. Диалогический подход к формированию психологической готовности будущего учителя к субъект-субъектному педагогическому взаимодействию: дис. … д-ра психол. наук Самара, 2011. 473 с.

6. Ложкин Г. В., Повякель Н. И. Практическая психология конфликта: Учеб. пособие. Киев: МАУП, 2000. 256с.