Психолого-педагогічні умови формування толерантності до учнів з особливими освітніми потребами у педагогів та учнів в інклюзивному освітньому соціумі

Вознюк О. М. Психолого-педагогічні умови формування толерантності до учнів з особливими освітніми потребами у педагогів та учнів в інклюзивному освітньому соціумі // Сучасна освіта – доступність, якість, визнання: збірник наукових праць міжнародної науково-методичної конференції, 14–15 листопада 2018 року, м. Краматорськ / під заг. ред. д-ра техн. наук., проф. С. В. Ковалевського. Краматорськ : ДДМА. 2018. С.49–53.

УДК 376:159.922.761

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ ДО УЧНІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ У ПЕДАГОГІВ ТА УЧНІВ В ІНКЛЮЗИВНОМУ ОСВІТНЬОМУ СОЦІУМІ

У роботі проаналізовано сутність поняття «толерантність» з позиції різних наук та його трансформацію в соціально-педагогічній науці. Розглянуто толерантність викладачів та учнів до учнів з особливими освітніми потребами як особистісну якість, що виражається в готовності адекватно сприймати осіб з обмеженими можливостями, як рівних суб’єктів системи освіти та здатності до активної співпраці у спільній навчальній та позанавчальній діяльності в умовах інклюзивного освітнього простору. Виокремлено основні психолого-педагогічні умови як сукупність необхідних заходів, під впливом яких підвищується ефективність процесу формування толерантності по відношенню до учнів з особливими освітніми потребами при інклюзивну освітньому середовищі.

Ключові слова: інклюзивне освітнє середовище, психолого-педагогічні умови, толерантність, учень з особливими освітніми потребами.

The article analyzes the essence of the concept of «tolerance» from the standpoint of various sciences and its transformation into socio-pedagogical science. Tolerance of teachers and students to students with special educational needs is considered as personal quality, which is expressed in readiness to adequately perceive persons with disabilities as equal subjects of the educational system and the ability to actively cooperate in joint educational and non-educational activities in the conditions of inclusive educational space. The main psychological and pedagogical conditions as a set of necessary measures are highlighted, the influence of which raises the efficiency of the process of forming tolerance in relation to students with special educational needs in the inclusive educational environment.

Key words: inclusive educational environment, psychological and pedagogical conditions, tolerance, students with special educational needs.

Визнання унікальності та цінності потенціалу особистості будь-якої людини, переорієнтація цілісного педагогічного процесу на самого учня зумовили необхідність розробки нових педагогічних стратегій в системі освіти на всіх її рівнях і нерозривно пов’язали ці стратегії з поняттям «толерантність». Слід зазначити, що «толерантність» є багатоаспектним поняттям. Проблему толерантності до учнів з особливими освітнім потребами, слід розглядати з двох сторін: з одного боку це проблема формування об’єктивного сприйняття учня з особливими освітнім потребами педагогами та іншими учнями; з іншого боку це проблема переживання обмеження життєдіяльності самим учнем, так як учень з обмеженими можливостями самостійно конструює свій образ, сам визначає свою ідентичність.

Проаналізувавши історичну зміну поняття «толерантність» з позиції різних наук та його трансформацію в соціально-педагогічній науці, нами виділені найбільш загальні характеристики толерантності:

1) толерантність як явище має динамічний характер, що забезпечує стійкість позицій особистості у взаємодії з різним соціальним середовищем;

2) толерантність пояснюємо, по-перше, як специфічну форму особистісного ставлення людини до певних соціальних груп, засновану на розумінні та прийнятті іншої культури і самого факту існування соціокультурного різноманіття, усвідомленні багатовимірності суспільного буття; по-друге, як терпимість особистості, що припускає допущення «інакшості» в чому-небудь; по-третє, як стійкість суб’єкта до дії певних соціально-несприятливих чинників різного роду;

3) фундаментом толерантності є наявність у особи власної стійкої позиції, яка забезпечує готовність до діалогу, до прийняття «інакшості» і проявляється на двох рівнях: на рівні свідомості особистості як відношення до чогось, або на поведінковому рівні як здійснення дії.

Аналіз класифікаційних особливостей толерантності та відповідно її різновидів дозволив нам зробити висновок про те, що процес формування толерантності поширюється на багато сфер соціальних відносин, в тому числі і на сферу освітнього середовища, так як учень є найбільш сензитивним (чутливим) до засвоєння соціально значущих цінностей.

Детальний теоретичний аналіз поняття «толерантність» дозволив нам зупинитися на наступному трактуванні цього терміну: толерантність педагогів та учнів до дітей з особливими освітніми потребами – це особистісна якість, що виражається в готовності адекватно сприймати осіб з обмеженими можливостями, як рівних суб’єктів системи освітнього середовища і здатності до активної співпраці в спільній навчальній та позанавчальній діяльності в умовах інклюзивного навчання.

На основі саме такого трактування поняття толерантності виділимо основні компоненти толерантності педагогів і звичайних учнів до учнів з особливими освітнім потребами: ціннісно-смисловий (прийняття загальнолюдських філософсько-етичних цінностей); емоційно-вольовий (переживання дій та сприйняття учнів з особливими освітнім потребами); когнітивно-конативний (розуміння та знання особливостей особистості і поведінки осіб з обмеженими можливостями , що визначають характер спілкування з ними). Толерантність педагогів та учнів до учнів з особливими освітнім потребами слід розглядати як якусь комплексну особистісну характеристику, яка відображатиме емоційну, світоглядну, вольову та саморегулюючу складові.

Детальний розгляд, існуючих сьогодні в світовому співтоваристві, двох концептуально різних моделей обмеження життєдіяльності: медичної та соціальної, дозволяє говорити про актуальність прийняття соціальної моделі інвалідності в якості базису для процесу формування толерантного ставлення суспільства до осіб з обмеженими фізичними можливостями в цілому, в тому числі і до учнів з особливими освітніми потребами. Теоретичний аналіз світового практичного досвіду використання інклюзивного навчання як засобу успішної інтеграції осіб з обмеженими можливостями в суспільство у рамках соціальної моделі інвалідності, показав, що труднощі його впровадження в систему освітнього середовища мають не стільки економічний і медичний характер, скільки психолого-педагогічний. Даний аспект пов’язаний з інтолерантним ставленням здорових людей (учнів і педагогів) до самої проблемі отримання освіти особами з особливими освітніми потребами.

Таким чином, рівень толерантності у педагогів та учнів до учнів з особливими освітніми потребами може підвищуватися не тільки за рахунок зміни особистісних якостей у педагогів та учнів, а й за рахунок особистісної готовності та адаптивності самих дітей з особливими освітніми потребами до безконфліктної взаємодії з іншими учасниками інклюзивного освітнього процесу. Отже, процес формування толерантності у педагогів та учнів до учнів з особливими освітніми потребами, при інклюзивну навчанні в освітній соціумі, буде більш ефективним, якщо він реалізується з урахуванням вихідного рівня готовності самих осіб з обмеженими можливостями до інклюзії.

Педагогічна практика показує, що в процесі стихійної інтеграції учнів з особливими освітніми потребами в умови інклюзивної освіти, толерантність по відношенню до них як соціальна норма проявляється далеко не у всіх учнів і педагогів, так як для її формування необхідно створення спеціальних умов [1].

Під процесом формування толерантності у педагогів та учнів до учнів з особливими освітніми потребами ми розуміємо становлення толерантності, як стійкої якості особистості під цілеспрямованим впливом спеціально створених психолого-педагогічних умов при інклюзивну навчанні. Тому важливо та необхідно цілеспрямовано формувати толерантність у педагогів та учнів до учнів з особливими освітнім потребами при інклюзивну навчанні. Виникає потреба в обґрунтуванні оптимально ефективних для цього психолого-педагогічних умов в інклюзивному освітньому просторі.

Проведений теоретичний аналіз літературних джерел сприяв прийняттю під час формування толерантності наступного визначення психолого-педагогічних умов – це сукупність необхідних заходів, під впливом яких підвищується ефективність процесу формування толерантності по відношенню до учнів з особливими освітнім потребами при інклюзивну навчанні в освітньому середовищі.

Обґрунтування психолого-педагогічних умов формування толерантності до учнів з особливими освітнім потребами у педагогів та учнів в процесі інклюзивного освітнього середовища визначили базові принципи і основні методологічні положення:

- ставлення до інвалідності як до обмежувального соціального бар’єру, що заважає реальній інтеграції осіб з обмеженими можливостями в сучасне суспільство;

- рівноправність та рівноцінність всіх членів суспільства, створення суспільством можливостей для активної участі осіб з обмеженими можливостями у житті соціуму;

- ставлення до освітньої інтеграції осіб з обмеженими можливостями в системі інклюзивного навчання, як до діалогічного процесу в наступній інтерпретації:

- усунення соціально-психологічних бар’єрів, що обмежують можливості повноцінного навчання осіб з обмеженими можливостями спільно зі здоровими учнями;

- створення позитивного іміджу учня з особливими освітнім потребами в свідомості навколишнього його соціуму;

- виховання толерантного ставлення до учня з особливими освітніми потребами з боку основних суб’єктів системи освітнього середовища, формування активної позиції самого учня з особливими освітнім потребами для ефективного і комфортного навчання в інклюзивному освітньому просторі.

При цьому, основними науковими методологічними підходами для ефективних та комфортних психолого-педагогічних умов були визначені: гуманістичний, системний, природоутворюючий, особистісно-орієнтований та діяльнісний.

Отже, першою психолого-педагогічною умовою формування толерантності до учнів з особливими освітнім потребами в умовах інклюзивного навчання була визначена реалізація психолого-педагогічної підготовки педагогів до здійснення педагогічної діяльності в умовах інклюзивного навчання.

Другою психолого-педагогічною умовою формування толерантності до учнів з особливими освітнім потребами в умовах інклюзивного навчання була визначена реалізація психолого-педагогічної підготовки учнів до спільної навчальної та позанавчальної діяльності з учнями з особливими освітніми потребами.

В якості третьої психолого-педагогічної умови формування толерантності до учнів з особливими освітнім потребами в умовах інклюзивного навчання визначена адаптація осіб з обмеженими можливостями до інклюзивного навчання, що здійснюється за допомогою психолого-педагогічного супроводу та їх суспільного досвіду.

Для педагога освітнього закладу, незалежно від його досвіду та специфіки діяльності, немає більш серйозного ускладнення, ніж подолання бар’єру інтолерантності, особливо щодо нестандартних учнів «інших» за своїми психофізіологічними параметрами. Найбільш серйозною проблемою при цьому є усунення психологічних бар’єрів між педагогом та учнями з особливими освітніми потребами, так як робота з ними вимагає від педагогів наявності високого рівня педагогічної толерантності. З нашої точки зору, наявність високого рівня педагогічної толерантності до учнів з особливими освітнім потребами характеризується, перш за все, активною життєвою позицією педагога, спрямованою на формування не тільки особистих толерантних якостей, але і на формування толерантності у звичайному шкільному соціумі. Найбільш природно ці процеси можуть протікати в реальній взаємодії всіх учасників освітнього процесу, тобто в умовах інклюзивного навчання.

Психолого-педагогічний супровід осіб з обмеженими можливостями в процесі інклюзивного навчання включає наступні взаємопов’язані види діяльності [3]:

- індивідуальну психолого-педагогічну допомогу учням з особливими освітніми можливостями в своєчасному та успішному виконанні навчального плану, здачі тематичних, контрольних, підсумкових робіт у встановлені терміни;

- навчально-методичну допомогу;

- вирішення поточних організаційних питань, пов’язаних з освітнім процесом.

Розглянутий зміст психолого-педагогічного супроводу учнів з обмеженими можливостями безпосередньо пов’язаний з процесом їх інтеграції в нормативне середовище, розвитком толерантності в освітньому середовищі. Таким чином, адаптація осіб з обмеженими можливостями до інклюзивного навчання, що здійснюється за допомогою психолого-педагогічного супроводу є необхідною психолого-педагогічною умовою в системі інклюзивного освітнього середовища, що сприяє ефективному процесу формування толерантності у педагогів та учнів до учнів з особливими освітніми потребами.

В цілому слід зазначити, що комфортний стан учня з особливими освітніми потребами залежить від емоційних відносин в групі, наявності постійних умов міжособистісного протиріччя, системи відторгнення та від того статусу, який він має в шкільному соціумі. Наявність позитивної «Я-концепції» в учнів з особливими освітніми потребами відіграє важливу роль, так як усвідомлення своїх обмежених можливостей формує у них занижену самооцінку, що, в свою чергу, породжує відчуття неповноцінності, невпевненості в собі та впливає не тільки на якість отримуваних знань, але і на характер взаємин з іншими учасниками інклюзивного освітнього процесу [2].

Таким чином, однією з умов успішності процесу здобуття освіти учнів з особливими освітніми потребами та толерантної взаємодії з однокласниками та педагогами в умовах інклюзивного навчання є наявність у них певного суспільного досвіду подібної діяльності та взаємовідносин у цілому.

Ми вважаємо, що запропоновані психолого-педагогічні умови будуть сприяти розвитку та формуванню толерантного ставлення до учнів з особливими освітніми потребами у педагогів та учнів в інклюзивному освітньому соціумі.

Список використаних джерел та літератури

1. Індекс інклюзії: загальноосвітній навчальний заклад : навч.-метод. посіб. / О. О. Патрикеєва, Н. З. Софій, І. В.Луценко, І. П. Василашко ; під заг. ред. В. І. Шинкаренко. К. : ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2011. 96 с.

2. Міщик Л. Інклюзивна освіта як умова соціалізації дітей-осіб з обмеженими можливостями у процесі навчання.

URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Znpkhist/2012_5/12mliupn.pdf.

3. Основи інклюзивної освіти: навч.-метод. посіб. / А. А. Колупаєва, О. М. Таранченко, І. О. Білозерська та ін. ; за заг. ред.А. А. Колупаєвої. К. : А. С. К., 2012. 308 с.